Шотландське право / Scots law

.

Право Шотландії, що була насильно приєднана до Англії в середині XVII в., а офіційно об’єднана з нею в 1707 р., у силу історичних причин як і раніше істотно відрізняється від англійського права. Воно виникло як самостійна система принципів і судових прецедентів на базі практики шотландських судів, що пристосували до місцевих умов багато положень і інститутів римського права.

Наступний сильний вплив англійського права, що дає про себе знати й понині, не змінило самостійної природи загального права Шотландії. Воно істотно відрізняється від англійського загального права й по змісту, і по термінології, і, особливо, по принципах застосування його судами. У відомому змісті шотландське право виявляє більше подібності до права континентальних європейських держав, але й стосовно нього являє собою зовсім самостійну систему. Важлива особливість шотландського загального права полягає в тому, що воно включає не тільки судові прецеденти, але й деякі трактати шотландських юристів, що користуються винятковим авторитетом.

Поряд із загальним правом усе більше зростаючу роль грають законодавство й підзаконні акти. Поступове, але неухильне розширення сфери законодавчої регламентації підсилює вплив англійського права. У Шотландії діють ті акти британського парламенту, які або містять вказівку про те, що поширюються на її територію, або видані тільки для Шотландії, що відбито в назві (наприклад, Закон про карне правосуддя для Шотландії). Зберігають свою дію й багато актів, видані інколи (до 1707 р.) існуючим парламентом Шотландії. Знову створений (обраний в 1999 р.) парламент Шотландії, мабуть, сформує власне законодавство, опираючись на традиції шотландського загального права й англійський досвід.

У Шотландії регулювання відносин власності, особливо земельної власності, де багато в чому зберігаються категорії феодального права, істотно відрізняється від установлень діючого англійського законодавства. В області торговельних відносин і авторського права, навпроти, вплив англійського права позначається самим очевидним образом. Як і в Англії, в Шотландії зазнав широкого поширення інститут довірчої власності, однак його застосування тут має свої особливості.

Деякі види договорів (позика) ведуть своє походження від римського права, інші (купівля-продаж, наймання) - регулюються за правилами, в основному співпадаючої з нормами англійського права. Відповідальність за правопорушення регулюється досить своєрідними нормами, лише частково тотожними англійському праву. Зокрема, тут не знаходить застосування інститут строгої відповідальності, що дозволяє в Англії (при певних обставинах) не вимагати доказів провини правопорушника.

У Шотландії традиційно допускається не тільки укладання шлюбу шляхом релігійного обряду або цивільної реєстрації, але й визнання його дійсним у результаті фактичного спільного проживання. Як підстави для розлучення передбачається досить широкий перелік обставин. Щодо спадкування традиційно визнається воля заповіту, обмежена лише обов’язковою часткою для чоловіка, що пережив дружину, і дітей. Заповіт, складений у писемній формі, не вимагає присутності свідків при його оформленні. З 1964 р. скасовано перевагу, що зберігалася із Середньовіччя, в успадкуванні, яким користувалися старші (”первородні”) діти й особи чоловічої статі.

Карне право, як і більшість інших галузей шотландського права, залишається некодифікованим. Коло діянь, визнаних злочинами, визначається по більшій частині статутами, однак ознаки більшості злочинів перераховані в нормах загального, а не статутного права. Багато питань Загальної частини трактуються в Шотландії інакше, ніж в англійському праві. Наприклад, ніколи не визнавалася традиційна класифікація злочинних діянь, розподіл на фелонії і місдімінори, істотно відрізняються види наміру й пом’якшувальні обставини, відповідальність за співучасть і т.п. Значно відрізняється від англійської й систематизація видів конкретних злочинів і їхні ознаки, у тому числі найнебезпечніших й розповсюджених (убивства, крадіжки, шахрайство).

Матеріал з сайту scotland.com.uа
Loading...